Що таке анархізм

 
 

Що таке анархізм

Витяги зі статті В. Чорного



"ЩО ТАКЕ АНАРХІЗМ
Людям, що звикли до держави, важко зрозуміти, як є образливо для вільного, гордого індивіда звертатися з найдрібніших питань по дозвіл б'юрократа або навіть звірятися із запорошеними кодексами законів, що їх склали ці б'юрократи. Як є для нього образливо жити в постійній залежності від думки більшости або, тим паче, просто найгаласливішої фракції в парляменті.
Як йому осоружно йти за натовпом, в якому втрачається його індивідуальність. Демократія підриває мораль і відповідальність. Соціялізм їх знищує. Тому ми – анархісти. Але назватися так без пояснень, після стількох помилок наших попередників і брехні наших ворогів, - значить обдурити суспільство. Що й роблять ліві «анархісти».

ГЛУХИЙ ЛІВИЙ КУТ
Лівий, анархо-комуністичний (синдикалістський) проєкт в анархізмі є таким старим, був і далі є таким популярним серед радикальної, недосвідченої молоді, що часто його беруть за єдино можливий анархізм. До того ще, навіть теоретики анархо-індивідуалізму XIX – XX ст. (Б. Такер, А. Бір), захоплюючись соціялістичною модою, робили реверанси в бік лівої практики й намагалися сумістити несумісне: особисту свободу й колективізм. На жаль, більшовицька диктатура перервала цей досвід і його безперспективність для більшости анархістів залишилася під питанням.

Але самі ідеологи анархо-комунізму, відчуваючи явну нереалізуваність своєї мети, одягли маску романтиків. Тепер вони стверджують, що їхня ідеольогія спрямована на свідомих людей, якими людство стане в майбутньому. Маючи досвід комуністичного минулого, можна припустити, що це буде за свідомість: люди не вимагатимуть від уряду винаходити звинувачини в зраді, а самі вирушатимуть у концентраційні табори для будівництва безглуздих каналів і повороту річок. Або самі доручатимуть б'юрократам визначати їхню жебрацьку зарплатню за роботу на громадських фабриках. Можна, звісно, собі уявити щасливих особин, що радісно працюють для суспільного добра; проте, мабуть, пропаганди для цього буде недосить – доведеться вдатися до гіпнозу.

Сьогодні проблема полягає в тому, що кожний не може отримати від суспільства те, чого він хоче. Він має три варіянти: в комуністичному світі погоджуватися на те, що йому призначать повищі б'юрократи (але це суперечить людській природі), лобіювати б'юрократів у своїх інтересах (як він незабаром зрозуміє, це ліпше, ніж працювати), або працювати на себе, а не
на суспільство (так він однаково не одержуватиме, скільки хоче, але, щонайменше, ніхто не забиратиме в нього його продукту).

Як легко бачити звідси, до комунізму виявляються схильні ті люди, що сподіваються одержувати більше за державного розподілу, ніж, якщо порядкуватимуть власним продуктом праці. Тобто ті, чия кваліфікація або бажання трудитися – нижчі від середнього.

Ймовірно, більшість комуністів не замислюється над цими проблемами їхнього суспільства... Вони зосереджують свою увагу на проміжнім етапі, як ділити вироблюваний продукт зараз. Але без чітких визначин мети будь-які засоби стають свавіллям. Ці засоби явно не ведуть до ідеальної мети, й комуністична ідеологія перетворюється на навмисний обдур. Рядові послідовники ще можуть помилятися з цього приводу, але ті, хто весь час бере участь у дискусіях, не можуть не бачити прірви між деклярованими намірами й реаліями. Тому лідери лівих «анархістів» або цілковиті ідіоти, що не здатні аналізувати, або мерзотні адепти свавілля під маскою встанови справедливости.

ПРАВИЙ ПІДХІД
Може існувати тільки одна форма анархізму. З означення, вона припускає повне безвладдя. А саме, відсутність влади, що примушує людину робити що-небудь...

Будь-які додаткові обмеження (що не прийнятні самохіть для всього суспільства) вимагають, щоб була влада. Так і будь-які кваліфіковчі умови, на зразок анархо-комунізму, означають ввести обмеження (щоб примушувати незгідних) і, таким чином не є чистим анархізмом – ладом без влади і обмежень. Проте анархізм не позбавляє індивідів права єднатися в ... громади
й жити так, як їм заманеться... Головне, щоб вони не намагалися примушувати инших жити у згоді з їхніми правилами. Тому наличка «анархо-капіталізм», яку ліві навішують на нас, неточна. Якщо вже якось кваліфікувати, то правильніше "анархо-індивідуалізм".
Що тотожнє просто до анархізму.

АНАРХІЧНИЙ ПРОГНОЗ
Попри всі, багато разів обіграні ідилії анархічних комун, нам видається вірогіднішим, що масовий вихід із суспільства чекає (якщо користуватися зі старої класифікації) не лівих, а правих анархістів. Держава стала занадто обтяжливою, щоб розумна меншість, що виробляє переважну частку гуртового продукту суспільства, готова далі терпіти її. Це може зробити цю меншість на тлі люмпенізованої більшости, що боїться відповідальности і що сподівається на постійну допомогу держави? Вона може піти з суспільства.

Це тим реальніше, що на сьогодні основне джерело доданої вартости перебуває в нематеріяльних продуктах, ідеях. Інтелектуально працювати не конче в мегаполісі. Найрозумніші, найпродуктивніші члени суспільства можуть вийти з нього й жити в політично ізольованих поселеннях, що й стануть зародками анархістської суспільности. Продуктивна меншість піде з суспільства з двох основних причин: для розумних людей нестерпний диктат тупости, що його висловлено, як закони; заповзятливі люди не хочуть віддавати левову частку свого заробітку, що відбирають у них, як податки. Так, на заході феодального ладу ремісники й торгівці переселялися у вільні міста, йдучи від колишньої влади.

Політична ізоляція наших поселенців не припускає економічної: спільноти, що живуть під владою держави, все одно потребуватимуть продуктів праці тих, хто пішов від регулювання. Але, бувши позбавленими того продукту, що його створює небагато хто, та що його вони звикли розподіляти на свою користь, б'юрократи й люмпени не зможуть довго підтримувати державний лад. Цей лад стоїть на грабунку продуктивної меншости від більшости. Коли цей грабунок стане неможливим, держава втратить мету свого існування.
Адже єдине, що дотепер було загальним інтересом неефективної більшости, що втримувало цих людей у групах, а ці групи контролювала держава й вони залежали від держави – це стародавня надія на здобич. Вже не від зовнішнього ворога, а від багатих сусідів; отриману не в бою, а через оподаткування; розподілювану не на площі, де лежать трофеї, а в кабінетах б'юрократів.

Як і за кожної попередньої зміни ладу, новий стан муситиме набрати критичної маси. Коли, з одного боку, вільних поселень стане достить багато, а, з другого боку, колишню владу вже неможливо буде підтримувати економічно через витік продуктивних ресурсів (людей), тоді відбудеться черговий соціяльний катаклізм. Держава спробує розігнати анархістські поселення.
В цьому випадку насильство для захисту своєї свободи залишається правом анархіста, як і будь-якої людини. Але тоді й симпатії суспільства будуть на боці анархістів, як вони були на боці Паризької Комуни: люди співчуватимуть тим, хто, намагаючись жити без насильства, постраждав від насильства держави. Й таку боротьбу анархістів – проти салдатів і поліцаїв, а не пересічних громадян - суспільство підтримає."

Вадим ЧОРНИЙ

http://www.nabat.info/article.php?content_id=118


Создан 28 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником