Анархо-індивідуалізм

 
 

Анархо-індивідуалізм




Анархо-індивідуалізм (або індивідуалістичний анархізм, також індивідуальний анархізм) (від грець. — безвладдя; лат. individuum — неподільне) — це один із напрямів анархізму, що метою його є встановити анархію, тобто безвладне суспільство, що в ньому відсутня гієрархія та примус. Базовий принцип традиції індивідуаліс­тичного анархізму — право вільно порядкувати собою, що властиве будь-якій людині від народження незалежно від його статі.

Індивідуалістичний анархізм є традицією думки в рямцях анархічного руху, що підкреслює, що людина і її воля пріоритетні перед будь-якими видами зовнішніх обумовчих чинників, як то колективи, суспільства, традиції та ідеольогічні системи.
Індивідуалістичний анархізм не є єдиною філософією, але належить до групи індивідуалістичної філософії, напрями якої иноді вступають у конфлікт. На розвиток індивідуалістичного анархізму зробили вплив ідеї Вільяма Годвина, Генрі Девида Торо (трансценденталізм), Джошуа Ворена («суверенітет особи»), Лісандра Спунера («природнє право»), П'єра-Жозефа Прудона (мютюелізм), Герберта Спенсера («закон рівної свободи») й Макса Штирнера (егоїзм). Після цього він розповсюдився, основне, в Европі й США. Бенджамен Такер, відомий анархіст-індивідуаліст XIX ст., вважав, що «коли людина має право керувати собою, всі зовнішні уряди є тираніями».

"...ви хочете нашої пошани, так купіть її в нас тією ціною, що ми встановимо. <.> Якщо ж ви виробите що-небудь у десять або сто разів цінніше, ніж наша власна праця, ви й отримаєте в сто разів більше; але й ми тоді зуміємо виготовити багато того, за що ви сплатите нам вище, ніж зі звичайною поденною платнею. Ми вже змовимося одне з одним; якщо тільки погодимося в тому, що ніхто нічого не повинен дарувати иншому". — Макс Штирнер, «Єдиний і Його власність»

Сучасні прихильники анархо-індивідуалізму в'являють нове суспільство як безконфліктне суспільство, що базується на пріоритеті особистости дрібних власників, що вступили у взаємний договір з питань самоврядування без державних органів влади.

За словами канадської анархо-індивідуалістки Венді МакЕлрой, з індивідуалі­стичного анархізму походять такі твердження:

•люди не повинні бути залежними від суспільства;
•всі теорії, що описують, як люди можуть працювати разом, повинні пройти випробу практикою:
•метою має бути не утопія, а реаль­на справедливість.

Огляд

Різновиди індивідуалістичного анархізму мають певні загальні моменти. До них належать:

•Концентрація на індивідуальності та її перевага над будь-якою соціяльною або зовнішньою реальністю або такими конструкціями, як мораль, ідеологія, соціяльні засади, релігія, метафізика, ідеї або бажання инших людей.
•Заперечини або ухвалини з обумовленнями ідеї революції, що розглядається, як масове повстання, здатне привести у тому числі й до нового гієрархічного ладу. Замість революційного шляху індивідуалісти віддають перевагу швидше еволюційним методам розповсюдин анархії, такі як альтернативні досліди й експерименти, а також освіта, за допомогою чого можна було б домогтися видимих результатів уже тепер. Це пояснюється й тим, що індивідуалізм не бачить потреби для окремої особи в тому, щоб чекати глобальних революційних змін і набувати альтернативного досвіду, конче за межами наявної соціяльної системи.
•Уявлення, що стосунки з иншими людьми або речами можуть також являти собою власний інтерес і можуть бути такими самими скороминущими як і абсолютно потрібними, з самого моменту винику, анархічний індивідуалізм зазвичай відкидає. Макс Штирнер рекомендував утворити «союзи егоїстів». Тому індивідуалісти завжди підкреслюють особистий досвід і самостійне дослідження.
Існують такі відмінності. Стосовно до економічних питань є прихильники мютюелізму (Прудон, Еміль Арманд, ранній Бенджамен Такер), егоїсти, що нешанобливо ставляться до «примар», таких як приватна власність і ринок (Штирнер, Джон Генрі Маккай, Лев Черний (Павло Турчанинов), пізній Такер), і прихильники анархо-комунізму (Альберт Лібертад, іллегалісти).

Егоїстична форма індивідуалістичного анархізму, що походить з філософії Штирнера, підтримує право індивіда робити саме те, що йому до вподоби — не звертаючи уваги на бога, державні закони або моральні норми. У згоді зі Штирнером, права є «примарами» розуму, тому він вважав, що суспільства як такого не існує, але «індивідуальності реальні» — він виступає за власність, що підтримується здатністю до її захисту, а не ґрунтується на праві. Штирнер виступає за те, щоб «союзи егоїстів» захищали свої права й вимоги, що їх утворено на основі пошани їхніх учасників до потуги одне одного.

На початку XX століття найвідомішим друкованим органом анархо-індивідуалістів в Европі був журнал «Анархія», під редакцією Альберта Лібертада. В Росії в цей же час найпомітнішими ідеологами анархо-індивідуалізму були Олексій Боровий і Лев Черний.

Відомі анархо-індивідуалісти
•Вільям Годвин
•П'єр-Жозеф Прудон
•Макс Штирнер
•Джон Генрі Маккай
•Альберт Лібертад
•Емиль Арманд
•Зо д'Акса
•Генрі Девид Торо
•Джошуа Ворен
•Бенджамен Такер
•Вольтарина де Клер
•Мюрей Ротбард
•Семюель Едвард Конкин III
•Кевин Карсон

http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/615251


Создан 28 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником