Лінкола, Каарло Пенті

 
 

Лінкола, Каарло Пенті

Материал из Википедии



Каарло Пенті Лінкола (фин. Kaarlo Pentti Linkola, род. 7 грудня 1932 року, Гельсинки, Фінляндія) - відомий фінський радикальний енвайронменталист, що його деколи звинувачують в екоfаwизмі

Бувши популярний у Фінляндії та широко відомий за кордоном, прославився своїми працями в царині захисту довкілля, де в її руйнації винує як людство загалом, так і окремі людські співтовариства. Будучи мізантропом, Лінкола вніс істотний внесок у розвиток ідей деіндустріялізації, пропонуючи використовувати геноцид для контролю над кількістю та якістю людської популяції з метою зберігти природній балянс і врятувати Землю від людської
експансії, що знищує як природу загалом, так і окремі біольогічні види. Його ідеалом суспільства є керована від нечисленної
освіченої еліти тоталітарна диктатура, де основна маса людности живе за стандартами Середніх Віків (суперечливо) й де спожиток
обмежено вжитком тільки відновлюваних ресурсів.

Життєпис
Народився 7 грудня 1932 року в Гельсинках, але вже змалку проводив багато часу за містом, у маєтку матері. Його батько,
Каарло Лінкола, був ректором університету Гельсинків, а дід по материнській лінії, Хуґо Суолахті, працював канцлером того
таки університету. Після першого курсу Пентті Лінкола пішов із зоологічного й ботанічного факультетів університету, вирішивши,
що стане вільним дослідником природи. В дальші за цим рішенням роки він спільно з О. Хилденом написав "Suuri lintukirja"
(«Велику книгу птахів») (1955).

Першою політичною публікацією Лінколи став памфлет «За Батьківщину й людський рід» ("Isanmaan ja ihmisen puolesta") (1960),
в якому він рішуче виступав за пацифізм і підтримував відмову од військової служби на політичні або релігійні переконання.
У той час він мав багато друзів, але страждав від депресії.

У збірці есеїв "Unelmat paremmasta maailmasta" («Мрії про кращий світ») (1971) він уперше одверто висловився щодо своїх екологічних
переконань. З того часу він далі виступав проти сьогочасного західнього способу життя й перевитрати природніх ресурсів,
цьому присвячені і його останні книги "Johdatus 1990-luvun ajatteluun" («Вступ до мислення 90-х») (1989) і "Voisiko elama
voittaa" (Чи «може життя виграти») (2004), збірки його статтів, опублікованих у різних фінських газетах і часописах.
У Фінляндії всі книги Лінколи - найпродавучіші ("бестселери").

Ідеї
Лінкола відомий своєю щирою любов'ю до птахів. У своїх творах Лінкола захоплюється як фінським лісом, так і природою загалом.
Проте, він виступає за вигуб кішок, песців і деяких инших різновидів тварин у Фінляндії, що їх він вважає за чужих і руйнівних до фінської природи.

Лінкола - атеїст, проте він уважає, що релігійність у багатьох аспектах корисна для суспільного існування. В політичному
житті з деяких питань дотримується право-консервативних поглядів.

Як філософа, Лінколу можна зхарактеризувати як біоцентричного емпіриста. Він уважає, що людина має займати набагато меншу
екологічну нішу, ніж займає в цей час і відмовитися від сьогочасної технології й гонитви за економічним прогресом. А також пропонує стерти великі міста з лиця землі
за допомогою атомної зброї. Иноді, проте, він говорить що енвайронменталістське суспільство повинне мати розвинуту військову технольогію для того, щоб захищати себе від завоювань
не-енвайроменталістськими суспільствами. Лінкола вважає перенаселення за найбільшу загрозу життю на Землі. Засоби для регуляції росту народонаселення він бачить у широкому застосунку досягнень евгеніки й розповсюдку геноциду
(суперечливо). В своїх працях Лінкола описує людський рід (homo destructivus) як ракову пухлину на тілі природи. Коли десь у світі починаються локальні війни, він часто виступає в засобах масової інформації із заявами, що війна є благом,
бо сприяє спаду кількости мешканців протиборчих країн.

Продовж багатьох літ опоненти звинувачують Лінколу в екоfаwuзмі, а останнім часом він провокує численні суперечки своєю
явною захопленістю н@цuстською Німеччиною.

Статус гуру
Пенті Лінкола часто стикається з активною протидією розповсюдку його критичних поглядів стосовно до західнього суспільства
достатку — як з боку різних політичних організацій, так і приватних осіб. Але численні послідовники вважають його за гуру, багато
в чому завдяки тому, що він живе так, як сам учить. Він живе на березі озера, в його будинку немає водогону, він не користується
автомобілем. Багато років він заробляє на життя рибальством на весловому човні, а рибу продає сусідам, розвозячи її покупцям верхи
на коні. Тепер, попри те, що він давно вийшов на пенсію, Лінкола далі трудиться підлідним ловом.

Бібльйографія
Linkola, Pentti & O. Hilden: Suuri Lintukirja. Otava 1955, renewed edition 1962.
Isänmaan ja ihmisen puolesta: Mutta ei ketään vastaan. Fourth edition. Helsinki: Suomen sadankomitealiitto, 1981 (third edition 1970).
Linkola, Pentti: Pohjolan linnut värikuvin: Elinympäristö. Levinneisyys. Muutto. Otava 1963-67.
Linkola, Pentti: Unelmat paremmasta maailmasta. Fourth edition. Porvoo: WSOY, 1990.
Linkola, Pentti: Toisinajattelijan päiväkirjasta. Porvoo: WSOY, 1979.
Linkola, Pentti & Osmo Soininvaara: Kirjeitä Linkolan ohjelmasta. Porvoo: WSOY, 1986.
Linkola, Pentti: Johdatus 1990-luvun ajatteluun. Porvoo: WSOY, 1989.
Ekologiseen elämäntapaan: johdantoartikkeli. Yliopistopaino, 1996.
Linkola, Pentti: Voisiko elämä voittaa. Helsinki: Tammi, 2004.
Linkola, Pentti: Can Life Prevail?. Integral Tradition, 2009
Див. також:

Kämäräinen, Kauko: Linkola, oikeinajattelija. Tampere: Määrämitta, 1992.
Alén, Eero: Linkolan soutajan päiväkirja. Turku: Sammakko, 2006.


Создан 21 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником