Джон Зерзан

 
 

Джон Зерзан

тема: примітивізм



Джон Зерзан (англ. John Zerzan, 1943) — американський філософ-примитивист (див. анархо-примітивізм) соціолог, один з основних представників примітивізму. Народився на початку сорокових років, активно працює й понині.

Юность і освіта
Народився в Сейлемі, столиці Орегону й північно-східньому передмісті Бостона в сім'ї небагатих емігрантів з Чехословаччини.
Практично все життя прожив в Орегоні. Вчився в Стенфордськім Університеті, потім отримав ступінь магистра ("Master's degree" - рік аспірантури) в San Francisco State University (Університет штату в Сан-Францискові). Потім він був закінчив свою дисертацію на гуманітарний ступінь "доктор філософії" в Університеті Південної Каліфорнії (англ. University Southern California), але пішов звідти, не захистившися.

Ідеї/b]
Головний зміст його праць полягає в критиці цивілізації та аграрної культури добутку їжі. Він апелює до даних соціяльної антропології і етнографії, наочно переконуючи в перевагах первісного ладу і збиральства. Справжнє Золоте Століття він знаходить у житті бушменів і взагалі племен, в яких обрядовость, шаманізм, одомашнини тварин, вирощуванка тютюну не отримали розвитку,
залишаючи людям безмежне єднання з природою, що живе в них, і її глибоке, безпосереднє розуміння. Всі вищеперелічені спроби змінювати правила природи Зерзан завжди розглядає як помилковий і згубний шлях відходу від природи, «відчуження». В цю своєрідну «вісь зла» входять неолітична революція і пов'язуваний з нею розвиток символічної культури, зокрема мови і писемности. Позитивна програма З. презентована палким закликом до поступового, але рішучого поверту до коренів людства(гл .Анархо-примитивизм), відмові від цивілізації. Саме там, в первісному співтоваристві мисливців-збирачів, він бачить єдино можливий добробут
людини й ідеал його взаємодії з біосферою. Зерзан бере активну участь у соціяльній полеміці.

Методи та принципи
Зерзан спирається на "негативну діялектику" Адорна, дуалистично виводячи два полярні стани суспільства: первісне (до неолітичної революції), що розуміється як невідчужене, й "цивілізоване", що розуміється як відчужене і згубне. В своїх працях він використовує величезну кількість посилань на антропологічні дані. Так, в "Примітивній людині майбутнього", на 40 слів тексту
(включаючи артиклі і приводи!) випадає по посиланню. Разом їх у цій праці близько 261, і це головним чином праці антропологів, серед яких особливо часто наведено Маршала Салінса і Ричарда Б. Ли. Його мова настільки яскрава, гостроцікава і зрозуміла, що це зберігає навіть переклад.

В той же час, беручи участь у полеміці, Зерзан часто переходить до суб'єктивних оцінок при якісному скороті реферативного матеріалу (гл.його рецензії на книги Букчина і Бодріяра в збірці "Примітивна людина майбутнього").

Цінності Зерзана загалом збігаються з такими в анархо-примитивистів. Для нього характерні засудини тероризму й цивільного (але не антисистемного!) насильства, заперечини можливості розвитку теперішньої демократичної системи визнання потреби відмови від цивілізації та міст, рільництва, повний атеїзм, людина для Зерзана бажана як біологічний ріжновид і частина біосфери, з повними заперечинами месіянської і прогресистської ("реr aspera ad astra") суті людини та його особливої перетворчої ролі як розумного різновиду.

Политична діяльність
Середина-кінець 60-х: профспілкова праця
Свою політичну діяльність З. почав з 66-го року, коли він почав брати участь в акціях громадянської непокори проти війни у В'єтнамі. Його неодноразово арештовували.

Незабаром він став соціяльним працівником у міністерстві добродійности Сан Франциська. Він узяв участь у створинах профспілки соціяльних працівників і був вибраний його віце-президентом 1968-ого, президентом — 1969-ого року. Місцева група ситуаціонистів «Contradiction» називала його за це «лівацьким б'юрократом». Займаючись своїм і иншими профспілками, він ставав щоразу радикальнішим, симпатизував ситуаціонизму. В цей час на нього роблять вплив праці Ги Дебора і Рауля Ванейгема.

станова як анархіста і примитивиста
1974-ого року еспанський ультра-лівий теоретик Грандизо Муніс опублікував книгу «Unions Against Revolution» (анг. - Профспілки проти революції), в яку було включено і есей Зерзана. Протягом дальших 20-ти років Зерзан щоразу більш зближувався з такими анархістськими виданнями як Fifth Estate, Anarchy: А Journal Desire Armed, Demolition Derby і т.д.

Після читанки праць примитивиста Девида Уотсона він прийшов до усвідомлення того, що цивілізація є коренем усіх проблем і що суспільство мисливців-збирачів є егалитарною моделлю людських встосунків одне з одним і з природою.

Основні праці

1998 - Elements Refusal
1994 - Future Primitive and Other Essays, в російському перекладі вийшла збірка "Примітивна людина майбутнього".
2002 - Running on Emptiness


Создан 20 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником